Перша літописна згадка про Збараж як укріплене городище Галицької землі, що розкинулося на мальовничій Подільській височині, на обох берегах річки Гнізна, належить до X ст. Після смерті 1205 р. галицько-волинського князя Романа Мстиславовича за ці землі велася міжусобна боротьба. Збараж захопив Лєшек, але після вигнання 1219 р. угорців з Галича, він не зміг утримати в руках волинської землі. Щодо походження назви міста єдиної думки немає. В народі ходять легенди, ніби тут збирались хоробрі дружини для захисту рідного краю, відтак це місце стало називатися Збаражем (Збиражем).Інші дослідники стверджують, що слово "Збараж" походить від слова "збір , аргументуючи, що тут руські князі збирали своїх воїнів, йдучи на рать.
Тут збиралися воїни, поповнюючи дружину Олега Віщуна до походу на Царгород. На цьому місці збирав свою дружину й король Данило на бій з татарами на Калці. Цей переказ підкріплюють вчені і літописці своїми дослідженнями.
Перша згадка про Збараж з кінця XIV ст. розповідає про литовського князя Корибутовича, онука Ольгерда, який вибрав для поселення два міста в Галичині — Збараж і Вишнівець.
У 1430 р. Збараж захопили прихильники литовського князя Свидригайла. А з 1434 р. місто стає столицею удільного князівства Василія Несвіцького, рід якого походить з Несвіча біля Луцька. Щоправда, в одному з актів за 1461 р. князь чомусь названий Несвізським, що вказує на його можливе походження з білоруського Несвіжа і родинну належність до туровопінських Рюриковичів. Збараж не був заснований князями Збаразькими і не від них походить його назва. Вони, ставши власниками міста, прийняли назву і титул князів Збаразьких. Їх родовою емблемою тоді було зображення Святого Юрія у вигляді вершника, що нищить списом змія. Очевидно, тоді ж ця відзнака стала гербом міста Збараж.
Перебуваючи у 1612 р. у Венеції, Христофор, син Януша (помер у 1608 р. ) і Анни Четвертинської, познайомився з видатним теоретиком і практиком італійської військової архітектури того часу Вінченцо Скамоцці (1552—16161 pp. ). Ймовірно у цьому ж році і замовив йому проект Збаразького замку, будівництво якого розпочалося пізніше, приблизно 1620 р. і тривало майже 8 років. Роботи проводив фламандський інженер Генріх ван Пеене, а фортефікатором працював італієць Андреа дель Аква. Старший — Єжи Збаразький, краківський каштелян, укріпив замок, заснував у місті монастир Бернардинів і костьол Св. Юрія. Після смерті князя Єжи Збаразького у 1631 p. , який помер на банкеті на честь закінчення будівництва Збаразького замку, місто потрапило до його близьких родичів Вишневецьких герба "Корибут". Племінник князів Збаразьких Януш Вишневенький, а потім його син Дмитро Вишневенький (помер у 1682 р. ) укріпили замок.
Після програної битви під Пилявцями поляків охопив такий жах, що вони без жодного пострілу покинули замок. Через рік Б. Хмельницький знову обложив замок у Збаражі, який тоді обороняв Ієремія Вишневецький. Твердиню врятувала лише Зборівська угода. Внаслідок Збаразької битви 1649 р. і сильного поруйнування міста у 1653 р. Сейм прийняв ухвалу провести ревізію Збаража з метою більш конкретного визначення понесених збитків. Новий напад 1675 p. , на цей раз турків під керівництвом Ібрагіма Шишмана, призвів місто до нового занепаду. Сейм 1677 р. змушений був прийняти ухвалу: "Для відновлення дідичного міста Єжи Вишневецького… звільнити його від королівського ида на 12 років". зв'язку з 790-ою річницею Збаража міський герб зазнав деяких видозмін. Він був вписаний у розроблений УГТ декоративний картуш. На міську корону внесли напис "Збараж", а під ним помістили дату "1211″, тобто, коли вперше місто згадується в письмових джерелах. Вершник і кінь набули одноколірності, ставши срібними.
