Так хочеться барвінком прорости, |
Іван Горбатий народився 18 липня 1934 р. в селі Заруддя на Збаражчині. Навчався в місцевій семирічній школі, згодом у Колодненській
середній школі, яку закінчив 1953 р. Цьому ж року вступив до філологічного факультету Київського державного університету ім. Т. Шевченка.
Через матеріальну скруту, перевівся зі стаціонарного на заочне навчання.
З 1954 р. по 1957 р. проходив дійсну військову службу на Кавказі. Після звільнення в запас завідував читальнею, клубом у рідному селі Заруддя.
Рано почав друкуватися в журналах: «Вітчизна», «Дніпро», «Жовтень», «Прапор», «Україна», «Ранок».
У 1959 р. переїхав із сім'єю до Тернополя Роботу журналіста поєднував із навчанням в університеті, яке завершив у 1967.
Того ж року мала вийти перша збірка поезвй «Мередіан долі», проте через позитивні рецензії Горбатого на «Собор» Олеся Гончара збірка так і не вийшла.
Разом з В.Маняком, Б.Мельничуком, В.Тимченком І.Горбатий — автор розділу про Тернопільську область у книзі-меморіалі
«Вінок безсмертя» (К.: Політвидав України,1987).
У співавторстві з Богданом Мельничуком у книзі «Дзвони пам'яті» опублікував (1990) уривки з документальної
повісті «Лелеки над колисками» про трагедію під час Другої світової війни у с.Молотків Лановецького району.
30 червня 1990 р. стався нещасний випадок — невправний велосипедист збив поета з ніг, а 2 липня І. Горбатий помер.
Працював у газеті «Вільне життя» літературним редактором. Незважаючи на важку хворобу серця,
погодився стати відповідальним секретарем першої в Україні обласної організації Товариства української мови ім. Т. Шевченка,
підтримував Народний Рух України, «Меморіал».
Горбатий Іван Романович — автор численних публікацій у періодиці України.
У 1994 р. в Києві у видавництві «Український письменник» вийшла спільна посмертна збірка Івана Горбатого і Василя Ярмуша «Допоки я живу».
Перше окреме видання поезій Івана Горбатого «На вістрі сльози» побачило світ у 1998 р.
Обласна організація Національної Спілки письменників України одноголосно І. Горбатого прийняла в свої члени (посмертно).
У рідному селі поета, Зарудді, на приміщені школи 10 листопада 1995 р. відкрито меморіальну дошку-барельєф.
Горбатий, І. Р. Допоки я живу [Текст]: поезії / І.Р. Горбатий, В.І. Ярмуш. – К.: Український письменник, 1994. – 95 с. |
Горбатий, І. На вістрі сльози [Текст]: поезії / І. Горбатий. – Тернопіль: Джура, 1998. - 166 с. |
Горбатий, І. Розвидень [Текст]: поезії / І. Горбатий; упоряд. В. Кіріндась; ред. В. Барна. - Тернопіль: Горлиця, 2003. – 94 с. |
Горбатий, І. Розвидень [Текст]: [підбірка віршів] / І. Горбатий // Рушник: літ-мист. збірник. – Збараж, 2001. – С. 9-13. |
Завантажити | Поет пшеничної провінції [Текст]: бібліограф. довідка / Збаразька центр. б-ка, метод.-бібліогр. від.; уклад. Н.Сенчишин. – Збараж: [б.в.], 2009. – 10 с. |
Іван Горбатий [Текст] // Письменники Тернопілля. Члени Національної спілки письменників України. – Тернопіль: Терно-граф, 2010. – С.30: фотогр. |
"Так хочеться барвінком прорости..." |
Copyright © 2011 Zbarazh Library
All Rights Reserved